Колись дівчатка у молодших класах соромилися надто довгих ніг або короткого волосся. Сьогодні, через десятиліття, теми розмов змінилися, проте суть залишилася тією самою: зморшки на лобі, зайві сантиметри на талії, в’яла шкіра, неідеальна форма обличчя. Навіть звичайна вечеря з подругами іноді перетворюється на колективний пошук недоліків зовнішності.
Видання PureWow звернуло увагу на цю дивну соціальну звичку: жінки дедалі частіше об’єднуються не навколо компліментів чи позитивних емоцій, а навколо невдоволення собою. І виявляється за цим стоїть цілком конкретний психологічний механізм.
Нам легше критикувати себе, ніж хвалити
Психотерапевтка Робін Гамільтон вважає, що багато жінок із дитинства засвоїли, що невдоволення власною зовнішністю — цілком прийнятний спосіб знайти спільну мову з іншими.
Ба більше, самокритика часто сприймається як скромність, тоді як відверте захоплення собою — мало не як марнославство. У результаті сказати «я сьогодні маю чудовий вигляд» буває психологічно складніше, ніж перерахувати 5 речей, які хотілося б змінити.
Проблема у тому, що така взаємна підтримка може мати зворотний ефект. Одна подруга скаржиться на зморшки, інша згадує про живіт, третя починає переживати через шию. І ось уже всі учасниці вечері знаходять у собі проблеми, про які ще годину тому навіть не думали.
Соцмережі підливають олії у вогонь
Ситуацію ускладнюють Instagram, фільтри та застосунки для редагування фотографій. Ми щодня бачимо обличчя без видимих пор, ідеально гладку шкіру та фігури, які часто є результатом цифрового оброблення.
Навіть коли розуміємо, що зображення можуть бути відретушованими, ми все одно несвідомо порівнюємо себе з ними. Так поступово формується спотворене уявлення про нормальну зовнішність, а звичайні вікові зміни починають здаватися проблемою, яку неодмінно потрібно вирішити.
Водночас треба пам’ятати, що не кожна зморшка потребує косметологічної процедури, а не кожна зміна тіла — корекції. Іноді живіт змінюється після народження дітей, шкіра втрачає пружність із віком, а обличчя набуває нових рис. Це не обов’язково недоліки — це життя.
Як перестати перетворювати дружбу на клуб самокритики
Не варто поспішати переконувати подругу, що вона має чудовий вигляд, якщо та постійно критикує себе. Звичайні компліменти можуть ненадовго покращити настрій, проте не завжди змінюють глибинне ставлення людини до власної зовнішності.
Натомість варто проявити щиру цікавість і спробувати зрозуміти, звідки виникає невпевненість. Наприклад, делікатно запитати, «Я помітила, що останнім часом ти часто незадоволена своєю зовнішністю. Щось змусило тебе почуватися менш упевнено?».
А якщо розмови знову й знову повертаються до критики тіла, цілком нормально встановити межі. Можна сказати «Я тебе люблю, але не хочу, щоб ми щоразу обговорювали, що з нами не так. Поговорімо про щось приємніше».
І головне — не варто почуватися зобов’язаною підтримувати самоприниження навіть заради солідарності.
