Українські бренди продовжують лікувати красою всіх нас — із затримкою в три години через тривоги бренд J’amemme все ж таки продемонстрував нову весняно-літню колекцію в межах Ukrainian Fashion Week. Домівкою для наймасштабнішого шоу марки стала Червона зала центрального залізничного вокзалу — пам’ятки архітектури, зведеної у стилі українського бароко з елементами конструктивізму. Сама колекція стала дослідженням жіночності як багатогранного і мінливого стану, де є місце ніжності, силі, вразливості і стриманості. 
“The Divine Feminine — про жінку, якій більше не потрібно відповідати якомусь одному образу. Вона може змінюватися, суперечити собі, бути різною, і при цьому залишатися цілісною. Ця колекція – про різні грані однієї особистості”, — каже дизайнерка бренду Юлія Ярмолюк. 
Колекція народилася через експерименти з матеріалом і формою. Бренд дослідив, як тканина спадає, збирається у складки та рухається разом з тілом жінки. Чіткий тейлоринг і силуети-колони співіснують із напівпрозорими луками та скульптурними корсетними сукнями. Легкий шифон та сатин додає прозорості й текучості — у драпіруваннях-хомутах та асиметричних довгих спідницях. Вовна привносить структуру у приталені штани та структуровані жакети. Фірмові рюші-хвилі бренду з’являються в кількох ключових айтемах: багатошарових топах, бра та сукнях. Хвилі надають силуету рух навіть тоді, коли тіло залишається нерухомим. 
Ця увага до конструкції відображає фокус бренду на майстерності: драпірування, плісе та робота з рюшами виконуються вручну. Бренд перетворює техніки, які традиційно вважаються декоративними, на інструменти формування сучасного силуету. Палітра поєднує насичені та пастельні відтінки — чорний, білий, червоний, пильно-рожевий, бузковий, аквамариновий, петроль, вершково-жовтий і ніжно салатовий — від стриманого й графічного до чуттєвого, емоційного та невагомого. 
Концепцію показу розробила режисерка Валерія Фадєєва, осмислюючи колекцію через єство її засновниці та дизайнерки Юлії Ярмолюк — через її особливий спосіб говорити про жінку за допомогою дотику, фактури, плісе, руху тканини й тіла. В основі режисерської концепції — формула: світло торкається тканини, тканина торкається тіла, тіло торкається повітря. Саме з цього послідовного дотику народжується жінка в усіх своїх втіленнях — земна й божественна, тендітна й сильна, та, що мріє, відчуває та обирає себе. 
Драматургія показу вибудувана як поступове пізнання себе: від першого кроку по землі — до першого злету в повітря. Світло, архітектура простору, музика та рух моделей працюють як єдина система, що розкриває головну ідею колекції: божественність жінки — це те, що завжди живе всередині неї. 